§ 27. ЩО ТАКЕ ОРГАНІЧНІ СПОЛУКИ Ви вже знаєте, що серед сполук різних елементів окрему групу становлять ті, що утворені Карбоном, так звані органічні сполуки. Це слово не випадково має спільний корінь зі словом «організм». Ще на початку XIX ст., коли було запроваджено цей термін, вважалося, що органічні речовини можна виділяти з продуктів рослинного й тваринного походження і вивчати їх у готовому вигляді, але неможливо добути в лабораторії з інших речовин, тобто хімічним способом. Існувала навіть так звана віталістична теорія, згідно з якою органічні речовини утворюються під впливом «життєвої сили» (від лат. vis vitalis), що діє лише в організмі. Справді, живі організми є ніби хімічними лабораторіями, де утворюються і розкладаються органічні речовини. Проте, як виявилося, їх можна добути і в лабораторних умовах. Уперше це було доведено в 1828 p., коли німецький хімік Ф. Велер синтезував сечовину—продукт життєдіяльності тваринних організмів. У наступні роки було синтезовано оцтову кислоту, жири, цукристу речовину, пізніше —сечову кислоту (І. Я. Горбачевський). Так хімічна наука спростувала віталістичні уявлення. З часом було розроблено безліч способів добування органічних речовин шляхом синтезу, в тому числі з неорганічних речовин. Але назва «органічні сполуки» збереглася, і галузь хімічної науки, яка вивчає сполуки Карбону, традиційно називається органічною хімією. Навколо нас переважно органічні речовини: з них виготовлені меблі, одяг, взуття; харчові продукти — жири, цукор — також належать до органічних сполук. Папір для книжки, яку ви зараз читаєте, виготовлений із целюлози, що є органічною речовиною. З органічних речовин буду-
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||