§ 19. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КАРБОНУ І СИЛІЦІЮ Історичні відомості. Ім'я першовідкривача вуглецю, що складається в основному з Карбону, невідоме. Невідомо й те, яка з алотропних форм Карбону—алмаз чи графіт — була відкрита раніше. Історія використання людиною цієї речовини сягає у глибочінь століть, у доісторичні часи. Напевно твердити можна лише те, що до алмазу й графіту людина вже знала вугілля. А визнання Карбону хімічним елементом сталося лише у 1775 p., завдяки роботам французького вченого А. Лавуазье. Силіцій, незважаючи на велику поширеність його у природі, відкрили порівняно пізно. У 1811 р. французькі хіміки Ж. Л. Гей-Люссак і Л. Ж. Тенар добули чистий силіцій (проста речовина, що складається з елемента Силіцію). Новий елемент назвали Силіцієм (від лат. silex — крбмінь), що означає «камінь, який дає вогонь». Так називали твердіш камінь, що під час удару викресав іскру. Тривалий час його використовували замість сірників для добування вогню. Карбон і Силіцій —типові елементи IV групи періодичної системи, належать до головної підгрупи.
Структура зовнішнього електронного шару атома Силіцію аналогічна структурі атома Карбону.
|