Існують ще так звані вуглецеві матеріали (раніше називали «аморфний вуглець»). До них належать вугілля (кокс, деревне вугілля), технічний вуглець (сажа) та ін. Вони не є самостійними алотропними формами Карбону, як це раніше вважалось, бо мікрокристалічна структура їх така сама, як у графіту, але кристали розміщені безладно. Сажу використовують як наповнювач для гуми і пластмас, пігмент для друкарської фарби, копіювального паперу, стрічки для друкарських машинок та ін. Кокс використовують у металургії як паливо і відновник. Застосування деревного вугілля ґрунтується на його здатності притягувати до своєї поверхні молекули речовин з навколишнього середовища (вбирання на поверхні). Таке явище називають адсорбцією. Зрозуміло, що чим більша поверхня, тим сильніша адсорбція. ІЦоб збільшити поверхню вугілля, його активують —обробляють перегрітою водяною парою для видалення з його пор сторонніх домішок і збільшення поруватості. Такс вугілля називають активованим. Активоване вугілля чудовнії адсорбент (вбирних). Саме тому його використовують у промисловості для очищення газів, вловлювання цінних органічних розчинників, виготовлення протигазів, у медицині —для очищення крові і вбирання шкідливих речовин із шлунково-кишкового тракту. Силіцій як проста речовина має кристалічну будову, крихкий, темно-сірого кольору з металічним блиском. Як хімічний елемент силіцій на відміну від Карбону існує лише в одній формі, структура якої аналогічна структурі алмазу (див. мал. 10), оскільки графітоподібна форма дуже нестійка. Але, на відміну від алмазу, силіцій —напівпровідник.
|