Така будова оксиду снліцію(IV) й обумовлює йога високу твердість і тугоплавкість.

Отже, відмінністю у будові кристалічних ґраток пояснюється відмінність властивостей діоксидів карбону й силіцію.

Хімічні властивості

Оксид карбону (ІV) С0₂ і оксид силіцію (IV) Si0₂ — солетвірні кислотні оксиди, а оксид карбону(ІІ) CO — несолетвірний оксид.

1. Взаємодія з водою. Якщо у пробірку з водою (1—2 мл) додати 1—2 краплі розчину лакмусу, а потім пустити туди вуглекислий газ, лакмус змінить своє забарвлення, і розчин почервоніє. Це пояснюється тим, що С0₂ взаємодіє

3 водою з утворенням нестійкої карбонатної кислоти:

• Знаючи закономірності зміщення хімічної рівноваги, зазначте, в якому напрямі можна змістити рівновагу в реакції, рівняння якої наведено вище: а) підвищуючи тиск; б) підвищуючи температуру.

Оксид снліцію(ІV) Si0₂ хоча й належить до кислотних оксидів, але з водою не реагує. Відповідна йому силікатна кислота H₂Si0₃ утворюється іншим шляхом (вивчатиметься пізніше).

2. Взаємодія з основами і оенбвними оксидами. Оксид карбону(ІV) С0₂ реагує з лугами у водних розчинах та з твердими лугами і оенбвними оксидами за стандартних умов, утворюючи солі—карбонати:

Оксид силіцію(ІV) Si0₂ взаємодіє з твердими лугами та оенбвними оксидами під час сплавляння, утворюючи солі — силікати:

2NaOH + Si0₂ = Na₂Si0₃ + Н₂0 BaO + Si0₂ = BaSiOj